Поезія Прохоренко Н.І.

Московським горе - підписантам

Деталі

Створено: Понеділок, 23 червня 2014, 11:55

Не радіємо ми цьогорічній весні,

Бо віднині живем, як на справжній війні,

А все тому, що, бачите, в Кремлі

Захотілось панувати на чужій землі.

Вони - як хижа й підступна орда, -

Де тільки ступлять – там горе й біда.

Жартує крізь сльози мій рідний народ:

«Стережіться, панове, бо «брат у ворот».

Ви нам брати від слова «брати»,

У вас в крові – чуже хапати,

Хоч доволі є своїх і землі і неба,

Отакого брата мати – ворогів не треба.

А що з вами відбулось, діячі культури?

Як могли схвалити ви, кров, війну, тортури?

Ваші душі не торкнули наші горе й біди,

Й не спинили ви того, хто краде в сусіди,

А підтримали його стоголосим хором,

Продали як, на базарі, власні гідність й сором.

«Одобрямсом» догодити кожен з вас хотів,

І не дивно, бо у пеклі не лають чортів.

Де ж ви справжніми були – на сцені й з екрану,

Чи коли сипали сіль на болючу рану?

За це доведеться платити сповна,

Бо в кожного слова вага є й ціна.

Сто підписів ваших – це сльози дитини,

Це біль, це страждання, це чорні хустини.

Тож для нас віднині ви – небажані люди,

І колишнього визнання ніколи не буде.

Ще панове – підписанти, затямте урок, -

Від поваги до зневаги – лише один крок.

Ви ганебного листа дружно підписали,

І тим самим оцей крок успішно здолали.

На самкінець кілька слів ще додати мушу,

Вибачте, але те, що лягло на душу.

Вам ніколи не вдасться скорить Україну,

Це доводив не раз мій незламний народ.

Не зробить вам повік з України руїну

І з ганьбою піде «старший брат от ворот».

Незнищенні земля і народ наш чудесний,

Бо в час тяжкий недолі й боротьби

У нас народилася «Сотня Небесна»,

У вас – сотня сорому, зради й ганьби.

 14.03.2014                          Наталія Прохоренко