Поезія Прохоренко Н.І.

Єднаймося

Тримаймось!

Стала вища земля від тисяч могил,

І душа не вміщає вже болю

Дай, Боже,витримки, дай Боже сил,

Засій добром криваве поле бою.

Далеко нібито від нас війна,

Й жоден снаряд сюди не долітає,

Проте, як виглядає сатана,

Вже кожен українець знає.

Колись співали все вони:

«Хотят ли русские войны?»

Відчули ми – батьки й сини,

Що хочуть нелюді «войны».

Загартовані болем, стійкі і суворі

Сповна пізнаєм всю трагедію й жах,

Бо те, що вчиняють кремлівські потвори,

Навіть уяву приводить у страх.

Щоб ми жили в добрі і мирі

На Богом подарованій землі

Кращі із кращих відлітають в вирій,

Як ті гамзатовські печальні журавлі.

Правда - одна, хто хоче – її бачить,

А від брехні ніщо не захистить,

Смертей і ран народ наш не пробачить

Ніхто не забуде, і Бог не простить.

Єднаймось, як пшеничне перевесло,

Аби все зло, все лихо скресло.

А ті, хто нашою втішаються бідою,

Наситяться не славою – ганьбою.

Прохоренко Н.І. 26.01.2015