Поезія Прохоренко Н.І.

Біль

З квітів та лампадок вироста курган,

Вдячна Україна згадує Майдан.

В лабіринтах памяті кожного із нас,

Не забудеться ніколи той буремний час.

Тоді не повірив наш мудрий народ,

Що буває мед солодкий з сатанинських сот,

Бо на справді – в них отрута та гіркий обман,

Не змирились, не скорились і повстав Майдан.

Та не було головних й головніших,

І кожне серце билося для інших.

Єднались і долі, і душі й серця,

Бо кожний готовий іти до кінця.

Хвилина мовчання – Майдан занімів,

Стослізна молитва за наших синів.

Печалить душу «Плине кача»,

А серце знову навпіл наче,

Бо й досі триває триклята війна,

І сотня на небі уже не одна.

Й сьогодні Майдан-  незагоєна рана,

Зло і біда не пішли в небуття.

Тільки б повага пам’ять і шана,

Не сталі коротші за наше життя.